Відмінності в адсорбційних властивостях між активованим оксидом алюмінію та молекулярними ситами

Активований глинозем має нерівномірний розподіл розмірів пор, тому його селективність не дуже добра. Однак він має вищу механічну міцність, ніж молекулярні сита, високу питому поверхню та особливу полярність адсорбції для води, тому його використовують у щоденному промисловому виробництві. Активне окислення зазвичай використовується як осушувач, а також може використовуватися як носій каталізатора, щоб зробити каталізатор стійким до тиску та високої температури. Пориста структура активованого оксиду алюмінію, висока питома поверхня і нестабільний перехідний стан роблять його високоактивним. Після того, як адсорбція насичена, її можна нагріти приблизно від 175 до 315 градусів, щоб видалити воду та воскресити. Це можна робити кілька разів. Окрім використання як осушувача, він також може поглинати пари мастила з кисню, водню, вуглекислого газу, природного газу тощо.
Ефективність адсорбції та розділення молекулярних сит залежить від розміру пор і об’єму пор молекулярних сит. Молекулярні сита мають рівномірний розподіл пор, завдяки чому молекулярні сита мають набагато кращу вибіркову адсорбцію, ніж активований оксид алюмінію. Адсорбція молекулярних сит є процесом фізичних змін. Основною причиною адсорбції на молекулярному ситі є «поверхнева сила», що створюється молекулярною гравітацією на твердій поверхні. Коли рідина протікає, деякі молекули в рідині стикаються з поверхнею молекулярного сита через нерегулярний рух, що призводить до концентрації молекул на поверхні молекулярного сита. Зменшіть кількість таких молекул у рідині для досягнення мети відділення та видалення. Насправді, з точки зору непрофесіонала, це можна розуміти буквально. Коли молекулярне сито стикається з газами та рідинами, молекули схожі на сито, і чи вони адсорбовані, визначається на основі їх розміру.